Чітко поясніть своїй дитині, чому було необхідно покинути дім і чому родичі або друзі не змогли поїхати з вами. «Вони залишилися вдома, тому що прийняли таке рішення / не змогли виїхати з нами / допомагають літнім людям» тощо.
Запропонуйте дитині написати лист / намалювати малюнок, щоб поділитися з родичами, яких немає поблизу; для дітей молодшого віку – напишіть лист разом.
За можливості допомагайте дитині бачитися і спілкуватися з родичами та однолітками, які залишилися на батьківщині, за допомогою світлин, відеоповідомлень та відеодзвінків.
Запропонуйте дитині поділитися радісними спогадами з дому, зокрема пограти в гру, в яку з нею грала близька людина, що за нею зараз сумує дитина, або намалювати картинки із зображенням близьких людей, свого будинку чи школи, а також іграшок, що залишилися вдома.
Що стосується дітей молодшого віку, обмежте перегляд та обговорення новин у їхній присутності. Для підлітків призначте час для спільного перегляду новин та обговорення того, що вони почули та що вони відчувають.
Якщо дитина плаче та сумує за домівкою, дайте їй можливість посумувати й поплакати та скажіть: «Я розумію, чому ти сумуєш. Мені теж сумно. Але я завжди можу поговорити з тобою, коли ти захочеш». Для маленьких дітей створіть безпечний простір для плачу й смутку. Наприклад, скажіть: «Давай я буду мамою-кенгуру, а ти можеш застрибнути в кишеню ковдри й там поплакати. А коли ти заспокоїшся, ти можеш вистрибнути з цієї кишені». Коли дитина буде готова, займіться разом якимсь звичним заняттям, щоб знову стабілізувати ситуацію.
Забезпечте підтримку та заохочення підлітків, коли вони діляться своїми почуттями. Якщо вони плачуть, не намагайтеся негайно зупинити їх. Уникайте таких висловлювань, як «не плач, тобі потрібно триматися», «не думай про це зараз», «перестань говорити про це» тощо. Замість цього запитайте, якої підтримки потребує дитина.
Вираження гніву та агресії – це поширений спосіб подолання неприємних переживань. Розкажіть своїй дитині, що гніватися – це нормально і прийнятно, але гнів не повинен проявлятися таким чином, щоб завдавати шкоди собі або іншим. Фізична активність, така як біг, ходьба і стрибки, може допомогти виплеснути гнівні почуття.
Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури, прогулянки, навчальний час, читання на ніч, сон тощо. Створіть нові ритуали, щоб на новому місці почуватися впевнено та спокійно.
Фізична прив'язаність здатна підвищити комфорт. Обійміть дитину, якщо вона цього хоче, візьміть її за руки й притисніть до себе.
Якщо дитина відчуває сильний душевний дискомфорт, який заважає їй гратися, ходити до школи, їсти або спати протягом кількох тижнів, подумайте про те, щоб звернутися по допомогу до фахівця з психічного здоров'я.
